(no subject)

Дмитро Павличко
R.I.P


Сучасники мої, Ісус і Прометей,

Той — Господа слуга, а той — суперник Богу;

Той гине на хресті з любові до людей,

Той людству шле вогонь з небесного чертогу.



Той — наче сяючий космічний корабель,

Пропав у небесах, в далечині брехливій,

А той — кавказький бог, прикований до скель,

Висить, як бойовик в чеченській шапці сивій.

***
Будуються нові газопроводи
В обхід материка – по дну морів,
В обходи української свободи –
До хитрих європейських прапорів.

Та буде ще Європа, курва хижа,
Здивована, побачивши з вікна,
Як танки йдуть по вулицях Парижа,
Чужі, немов залізна сарана…